Пазурі Кремля в наукових колах заходу: як західні університети стали цінним джерелом розвідданих для рашистів
У середині січня естонські служби безпеки затримали В’ячеслава Морозова, професора міжнародної політичної теорії в Тартуському університеті, що в Естонії. Це один з найстаріших вишів країн Балтії. Морозова звинувачують у шпигунстві на користь Російської Федерації, нині він перебуває під вартою до завершення слідства.
Реакція громадськості на цю заяву варіювалася від холодного прагматизму до шоку. Багато хто висловлював здивування, мовляв: як університет може бути джерелом інтересу для іноземних спецслужб. Цей сумнів був особливо помітним у західних академічних колах.
Доцент катедри технологічних досліджень Тартуського університету Крістіан Вассіл присвятив цій темі колонку на форумі Science I Business. Видання ҐРУНТ переказує, чому західні університети є цінним джерелом розвідданих для Росії в умовах інформаційної війни.
Доступ до людей і мереж: основа інформаційної війни
Наші університети є цінною платформою для Росії завдяки людям: грає роль, звідки вони походять, що думають, з ким пов’язані, які їхні погляди.
Ключовим для організації інформаційних атак є розуміння того, кого провокувати, дратувати чи піддавати впливу певним типом інформації, а кого уникати. Інформаційні операції не є безсистемними; вони не передбачають простого наповнення соціальних мереж брехливими новинами. Натомість вони спираються на ретельно розроблені каталоги людей, які становлять інтерес.
У межах цих каталогів кожна людина – тобто кожен з нас в академічних колах – отримує певну характеристику і ролі: від “корисних ідіотів” до “невразливих прагматиків”. Таке розуміння є життєво важливим для інформаційної війни, і його набагато легше сконструювати в межах наших територій та організацій, ніж на відстані. Тому було б наївно думати, що ця діяльність не є розповсюдженою.
Я сам переконався в цьому на посаді проректора Тартуського університету 7 березня 2022 року, коли університет ухвалив рішення обмежити прийом громадян Росії та Білорусі. Це сталося, оскільки міжнародна наукова спільнота розгорнула санкційну кампанію на підтримку українських вчених. Винятки були зроблені для тих, хто має посвідку на проживання в ЄС або вже навчається в Естонії.
Вже через кілька годин після прийняття рішення університет став об’єктом масштабної інформаційної атаки, організованої більше 30 акаунтами інтернет-тролів. Ця скоординована атака поширювала дезінформацію, часткову правду та впровадила прямі канали комунікації для розпалювання конфлікту й ненависті. Ціллю також стали українські студенти Тартуського університету.
У міру посилення інформаційної атаки стала очевидною наша недостатня обізнаність із ситуацією. Ми опинилися в “тумані”, де межі між справжнім дискурсом та організованою інформаційною війною розмилися. Мимоволі ми стали пішаками у складній битві, що ведеться в тіні наших цифрових просторів. Поважні журналісти та науковці були втягнуті в цю боротьбу і суперечливі дискусії, не підозрюючи про глибинні маніпуляції, що лежать в основі гри.
Та все ж пильні члени академічної спільноти швидко розпізнали суть цілеспрямованих інформаційних атак. Це призвело до викриття провокаторів і швидкого припинення їхньої діяльності у мережі.
Університет також безпосередньо співпрацював зі Службою внутрішньої безпеки Естонії, наголошуючи на потребі синергії між освітніми установами та органами безпеки в боротьбі з кіберзагрозами та інформаційною війною. Це зв’язок, який може бути не відразу очевидним, але є життєво важливим.
Наслідки рішення Тартуського університету і подальші дебати стали “протверезним” уроком. Цей епізод дає уявлення про арсенал і методи противника, дає нам можливість попередити майбутні атаки.
Шлях до впливу: від досліджень до міжнародних мереж
Ще одна причина, чому наукові кола є цінним джерелом для російських спецслужб. Вони пропонують спрощений шлях від звичайних досліджень до впливу в міжнародних організаціях і мережах. Цей шлях починається з роботи в інститутах, лекцій, семінарів, дослідницьких груп, подачі заявок на гранти та наукової роботи. Інтерес противника полягає в доступі до досліджень і наукових відкриттів у різних галузях, від біоінженерії до фармацевтики. Хоч шпигунів також цікавлять соціальні науки, вимірювання індивідуальних і суспільних настроїв.
Дані з Естонської інформаційної системи наукових досліджень свідчать, що Морозов керував вивченням питань ідентичності. Власне, завдяки цьому він міг збирати і стандартизувати дані про національну ідентичність.
Якщо ці підозри підтвердяться, вийде, що уряд Естонії профінансував і підтримав створення бази даних, яка безпосередньо допомагає розвідувальним зусиллям ворога. Для іноземних спецслужб значну цінність мають також дослідження, присвячені моделям голосування, використанню технологій, мобільності та іншим демографічним факторам. В університетському середовищі знайти доступ до такої аналітики значно легше, ніж у відкритому доступі – де зазвичай можна побачити лише узагальнені підсумки.
Доступ до дослідницьких груп, старших науковців та академічних дискусій прокладає шлях до більш дієвих майданчиків міжнародних мереж та організацій.
Активна участь в академічних спільнотах, професіоналізм часто призводять до призначення в різні офіційні комітети і ради. Морозов був членом Академічного комітету Тартуського університету. Згодом такі призначення можуть перерости у провідні посади в міжнародних установах, тісно пов’язаних з європейськими та міжнародними інституціями. Зміцнення довіри через довірених осіб є величезним активом. І з плином років, навіть десятиліть, вона може підняти іноземних агентів на впливові позиції в системі прийняття рішень. Університети є чудовим майданчиком для досягнення цієї мети.
Справа Морозова є уроком не лише для академічних кіл, але й для всіх секторів, де працюють кваліфіковані фахівці в Естонії та за її межами: бізнесу, технологічної галузі, ІТ-розробників (особливо тих, хто відповідає за цифрові державні рішення), компаній, що розвиваються, та стартапам. Усе з цього списку може стати потенційним джерелом розвідданих для ворога.
Зростання ситуативної обізнаності
Путінський режим вживає рішучих заходів для контролю над інформаційними потоками всередині країни. Але очевидно, що значні ресурси виділяються на інформаційні атаки за кордоном. Ми мусимо нагадати собі, що найбільша армія Росії – навіть не та, що з танками і винищувачами в Україні. Натомість це широко розгалужена мережа виробників брехливих новин, агітаторів, пропагандистів, ботів та інтернет-тролів, які отримують винагороду за кожен клік, коментар і висловлювання, що сприяють досягненню цілей РФ.
Ця мережа діє не лише здалеку або за допомогою м’якої тактики: вона активно працює на місцях, використовуючи як союзників, так і противників путінського режиму, щоб посіяти розбрат на Заході. З грудня 2023 року естонські служби безпеки затримали близько десяти осіб, які проводили операції на території країни за наказами російських спецслужб.
Для університетів обмеження діяльності, засекречування інформації чи запровадження суворого контролю не є вирішенням проблеми. Швидше, рішення полягає у підтримці реалістичного і чіткого розуміння наших цінностей у поєднанні з критичним, але не параноїдальним усвідомленням нашого оточення.
У разі виникнення підозр важливо звернутися за підтримкою та порадою до державних інституцій. Встановлення проактивної взаємодії зі службами безпеки підвищує рівень готовності. Жодне занепокоєння не повинне вважатися надто незначний. Служби безпеки часто мають найкращі можливості побачити повну картинку, і навіть один шматочок пазлу може мати вирішальне значення.
Нам потрібно переоцінити нашу ситуаційну обізнаність. Вона передбачає наявність всебічного розуміння факторів, які впливають на позицію в конфлікті як окремої особи, так і військового підрозділу чи цілої нації.
Важливо розпізнавати, яка інформація може бути використана на користь противника і що ставить під загрозу нашу безпеку. Ситуаційна обізнаність дозволяє нам уникнути надмірної наївності і не стати мимовільними учасниками інформаційної війни Росії.
—
Ярослава Шлапацька, оприлюднено у виданні ҐРУНТ
